Чорноморчик

Ой сиділа дівчина край віконця.
Виглядала дівчина чорноморця.
Чорноморець, матінко, чорноморець
Вивів мене босую на морозець.
Вивів мене босую та й питає:
– Чи є мороз, дівчино, чи немає?
– Ой нема морожчику, тільки роса.
А я молодесенька стою боса.
Простояла ніченьку – та й байдуже.
– Бо я чорноморчика, ой люблю дуже.
Бо я чорноморчика, люблю дуже.
Бо я чорноморчика, ой люблю дуже.
Бо я чорноморчика, люблю дуже.
Бо я чорноморчика люблю